1. Словник української мови в 11 томах

диркати

ДИРКАТИ, ає, недок., розм. Те саме, що деренчати.

По всьому селу по бідняцьких дворах дзвеніли сокири, гупали ломи, диркали пилки (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 491);

// Діючи, утворювати різкі, сухі звуки, що нагадують тріск (про автоматичну зброю, механізми тощо).

Над самими хатами пропливає знайомий літак, заходячи на посадку. Мотор диркає в повітрі й стихає (Юрій Яновський, II, 1954, 219).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диркати — ди́ркати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. диркати — -ає, недок., розм. Те саме, що деренчати. || Діючи, утворювати різкі, сухі звуки, що нагадують тріск (про автоматичну зброю, механізми тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. диркати — ДИ́РКАТИ, ає, недок., розм. Те саме, що деренча́ти. По всьому селу по бідняцьких дворах дзвеніли сокири, гупали ломи, диркали пилки (А. Словник української мови у 20 томах
  4. диркати — див. шуміти Словник синонімів Вусика
  5. диркати — ДЕРЕНЧА́ТИ (видавати або утворювати уривчасті, найчастіше дзвінкі звуки перев. при трясінні, тремтінні тощо), ДЕРЧА́ТИ (ДИРЧА́ТИ), ДЕРКОТА́ТИ (ДЕРКОТІ́ТИ) підсил., ДЕРЕНЬКОТА́ТИ (ДЕРЕНЬКОТІ́ТИ) підсил., ДРЕНЧА́ТИ розм., ДЖЕРГОТА́ТИ (ДЖЕРГОТІ́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
  6. диркати — Диркати, -каю, -єш гл. = дирчати 2. Деркач диркає, дирчить: дир, дир. Вх. Пч. II. 10. Словник української мови Грінченка