диркати
ди́ркати
-ає, недок., розм.
Те саме, що деренчати.
|| Діючи, утворювати різкі, сухі звуки, що нагадують тріск (про автоматичну зброю, механізми тощо).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- диркати — ди́ркати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- диркати — ДИ́РКАТИ, ає, недок., розм. Те саме, що деренча́ти. По всьому селу по бідняцьких дворах дзвеніли сокири, гупали ломи, диркали пилки (А. Словник української мови у 20 томах
- диркати — див. шуміти Словник синонімів Вусика
- диркати — ДЕРЕНЧА́ТИ (видавати або утворювати уривчасті, найчастіше дзвінкі звуки перев. при трясінні, тремтінні тощо), ДЕРЧА́ТИ (ДИРЧА́ТИ), ДЕРКОТА́ТИ (ДЕРКОТІ́ТИ) підсил., ДЕРЕНЬКОТА́ТИ (ДЕРЕНЬКОТІ́ТИ) підсил., ДРЕНЧА́ТИ розм., ДЖЕРГОТА́ТИ (ДЖЕРГОТІ́ТИ) розм. Словник синонімів української мови
- диркати — ДИРКАТИ, ає, недок., розм. Те саме, що деренчати. По всьому селу по бідняцьких дворах дзвеніли сокири, гупали ломи, диркали пилки (Андрій Головко... Словник української мови в 11 томах
- диркати — Диркати, -каю, -єш гл. = дирчати 2. Деркач диркає, дирчить: дир, дир. Вх. Пч. II. 10. Словник української мови Грінченка