дискета
ДИСКЕ́ТА, и, ж., інформ.
Гнучкий магнітний диск зовнішньої пам'яті комп'ютера, носій цифрової інформації.
Зростає кількість журналів, додатком до яких є CD-ROM, дискета або аудіокасета (з наук. літ.);
Носій інформації, на який здійснювався технічний запис судового засідання (касета, дискета, компакт-диск тощо), є додатком до журналу судового засідання і після закінчення судового засідання долучається до матеріалів справи (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дискета — диске́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- дискета — -и, ж., спец. Малоформатний гнучкий магнітний диск, що застосовується в комп'ютері для зберігання інформації поза ним. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дискета — Магнітний диск невеликих розмірів і ємності; використовується як підручний носій інформації. Універсальний словник-енциклопедія
- дискета — рос. дискета (англ. diskette) — касета, що є носієм даних у вигляді гнучкого диска, виконаного з полімерних матеріалів з магнітним покриттям, і являє собою паперовий чи пластиковий конверт з прорізом для доступу головок читання-запису. Eкономічна енциклопедія