дискета

рос. дискета

(англ. diskette) — касета, що є носієм даних у вигляді гнучкого диска, виконаного з полімерних матеріалів з магнітним покриттям, і являє собою паперовий чи пластиковий конверт з прорізом для доступу головок читання-запису. Д. використовується у персональних комп'ют-рах і пристроях підготовки і введення до нього даних.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дискета — диске́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. дискета — ДИСКЕ́ТА, и, ж., інформ. Гнучкий магнітний диск зовнішньої пам'яті комп'ютера, носій цифрової інформації. Зростає кількість журналів, додатком до яких є CD-ROM, дискета або аудіокасета (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. дискета — Магнітний диск невеликих розмірів і ємності; використовується як підручний носій інформації. Універсальний словник-енциклопедія
  4. дискета — -и, ж., спец. Малоформатний гнучкий магнітний диск, що застосовується в комп'ютері для зберігання інформації поза ним. Великий тлумачний словник сучасної мови