дисоціативний
ДИСОЦІАТИ́ВНИЙ, а, е, псих., фіз., хім.
Стос. до дисоціації.
У роботі проаналізовані фактори, які впливають на асоціативний чи дисоціативний характер адсорбції молекул води (з наук. літ.);
У сучасній психіатрії термін “дисоціативні розлади” використовується для позначення трьох феноменів: виникнення множинної особистості, психогенної фуги і психогенної амнезії (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дисоціативний — -а, -е. Стос. до дисоціації. Дисоціативна рівновага. Великий тлумачний словник сучасної мови