диспонент

ДИСПОНЕ́НТ, а, ч., екон., фін.

1. Особа, уповноважена фірмою, компанією і т. ін. займатися її справами, розпоряджатися засобами, майном.

Підприємство може призначити диспонента як усього підприємства, так і окремих підрозділів, наприклад відділу продажу (із журн.).

2. Фізична або юридична особа, що володіє вільними сумами на рахунках у комісіонерів або в кореспондентів банку.

Диспонент має право розпоряджатися вільними сумами, але не банку, а його комісіонерів і кореспондентів (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диспонент — диспоне́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. диспонент — -а, ч., фін. 1》 Уповноважений у справах фірми, управитель. 2》 Той, що має вільні суми на рахунках у кореспондентів банку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. диспонент — (англ. deponent) 1. особа, яка має в наявності вільні суми на рахунках у комісіонерів або кореспондентів банку. 2. уповноважений у справах фірми, керуючий. Економічний словник
  4. диспонент — диспоне́нт [від лат. disponens (disponentis) – той, що розміщує, розподіляє] 1. Уповноважений у справах фірми. 2. Той, що має вільні суми на рахунках у комісіонерів чи кореспондентів банку. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. диспонент — рос. диспонент (від латин. disponens (disponentis) — той, що розміщує, розподіляє) — 1. Особа, уповноважена фірмою вести її справи, розпоряджатися засобами та власністю фірми. Eкономічна енциклопедія