диспонент

Значення в інших словниках

1. диспонент — диспоне́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. диспонент — ДИСПОНЕ́НТ, а, ч., екон., фін. 1. Особа, уповноважена фірмою, компанією і т. ін. займатися її справами, розпоряджатися засобами, майном. Словник української мови у 20 томах
3. диспонент — (англ. deponent) 1. особа, яка має в наявності вільні суми на рахунках у комісіонерів або кореспондентів банку. 2. уповноважений у справах фірми, керуючий. Економічний словник
4. диспонент — диспоне́нт [від лат. disponens (disponentis) – той, що розміщує, розподіляє] 1. Уповноважений у справах фірми. 2. Той, що має вільні суми на рахунках у комісіонерів чи кореспондентів банку. Словник іншомовних слів Мельничука
5. диспонент — рос. диспонент (від латин. disponens (disponentis) — той, що розміщує, розподіляє) — 1. Особа, уповноважена фірмою вести її справи, розпоряджатися засобами та власністю фірми. Eкономічна енциклопедія