дистанціювання

ДИСТАНЦІЮВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. дистанціюва́ти.

На початку вересня 1916 р. після двох років політичних і дипломатичних маневрів та поступового дистанціювання від колишніх союзників – центральних держав – у Бухаресті була підписана угода про приєднання Румунії до Антанти (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дистанціювання — дистанціюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови