доблукати

ДОБЛУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

Блукаючи, прийти, приїхати куди-небудь.

Ходила [Левантина] тоді знову з вулиці на вулицю, аби якось доблукати до світу (Б. Грінченко);

Вона доблукала до озера, сіла в дубах, і її дівоча душа, сп'яніла від духу полів, від виплеску хвиль, ніби примовкла в якомусь чеканні (Б. Харчук).