добровільництво
ДОБРОВІ́ЛЬНИЦТВО, а, с.
Добровільна участь у чому-небудь.
На ідеях добровільництва виховувалися цілі покоління, тому волонтерська діяльність може бути спрямована на досягнення педагогічної мети, стати важливим фактором виховання молоді (з наук. літ.);
У 1923 році пожежна секція Подільської губернії активно організовувала пожежне добровільництво на підприємствах повіту, обирала відповідальних за протипожежний стан (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- добровільництво — доброві́льництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови