добровільництво

ДОБРОВІ́ЛЬНИЦТВО, а, с.

Добровільна участь у чому-небудь.

На ідеях добровільництва виховувалися цілі покоління, тому волонтерська діяльність може бути спрямована на досягнення педагогічної мети, стати важливим фактором виховання молоді (з наук. літ.);

У 1923 році пожежна секція Подільської губернії активно організовувала пожежне добровільництво на підприємствах повіту, обирала відповідальних за протипожежний стан (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добровільництво — доброві́льництво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови