1. Словник української мови у 20 томах

добропристойний

ДОБРОПРИСТО́ЙНИЙ, а, е, заст.

Цілком пристойний (у 1 знач.).

За кілька днів про лекції й Сковороду, який читав їх, заговорив мало не весь добропристойний Харків (Василь Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добропристойний — добропристо́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. добропристойний — див. ДОБРО ЗВИЧАЙНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. добропристойний — -а, -е. Який відзначається пристойністю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. добропристойний — Пристойний Словник чужослів Павло Штепа
  5. добропристойний — див. благородний; вихований Словник синонімів Вусика