добропристойність
ДОБРОПРИСТО́ЙНІСТЬ, ності, ж., заст.
Властивість за знач. добропристо́йний.
“Ага! – засміявшися, ледь не вигукнув я. – Геть удавану добропристойність! Геть показуху!” (О. Шугай);
Громадський отаман стояв на чолі слободи чи промислу і стежив за ладом та добропристойністю його мешканців (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- добропристойність — добропристо́йність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- добропристойність — -ності, ж. Властивість за знач. добропристойний. Великий тлумачний словник сучасної мови