добротворення

ДОБРОТВО́РЕННЯ, я, с.

Творення добра.

Багато бід сучасної людини від того, що вона не робить добро, а якщо й робить, то зрідка, випадково, абияк. Для неї добротворення є швидше винятком, аніж правилом (з рел.-церк. літ.);

Споконвіку українська земля славилася лицарями духу, натхненними величною ідеєю добротворення, одержимими благородною справою (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me