добротворець
ДОБРОТВО́РЕЦЬ, рця, ч.
Той, хто творить добро.
– Чи то гоже, аби князь-добротворець та розплачувався за провини люду свого? (Д. Міщенко);
Наївній дитині імператор уявлявся суворим, але справедливим суддею і добротворцем (М. Слабошпицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- добротворець — -рця, ч. Те саме, що добродійник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- добротворець — див. Добрий Словник синонімів Вусика
- добротворець — Добротворець, -рця м. Благодѣтель. Словник української мови Грінченка