добротворний
ДОБРОТВО́РНИЙ, а, е.
Який творить добро.
Благородною будь, Добротворною будь, людино! З-помежи сущого На всій землі Це єдине тебе У житті вирізняє (В. Стус);
// Сповнений доброти, добрих справ.
– Маєте переді мною, старим, ту перевагу, що життя тільки починаєте і можете вибирати, на яку стежку ступити: вести життя чеснотливе й добротворне чи життя, повне лихої облуди (Валерій Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me