добротворчий

ДОБРОТВО́РЧИЙ, а, е.

Стос. до добротворення.

“Мушу” – чимось зарадити: звідси, а не від самої тільки жаги світового панування, походять розмаїті форми американського, цілком щирого, добротворчого місіонерства (О. Забужко);

У слові, надто ж батьківському чи материнському, приховано силу незвичайну – як добротворчу, так і руйнівну (з навч. літ.);

У повоєнні роки Олесь Гончар уславлював людину в мирній добротворчій праці, робочі будні, тривоги і радощі (із журн.).