доброчестя

ДОБРОЧЕ́СТЯ, я, с.

1. Те саме, що благоче́стя.

– А ляхи тим часом поневолять народ, повернуть всіх у під'яремних волів, заведуть силоміць в унію, знищать доброчестя, поруйнують наші храми! (М. Старицький).

2. Те саме, що доброче́сність.

Одним із найбільш популярних князів був онук Юрія Долгорукого Володимир Глібович, .. про якого літописець написав прихильні слова: що цей князь “.. всякими доброчестями був сповнений” (Р. Іванченко);

Хто ви на довічній війні сумнівів і доброчестя? (Є. Пашковський).