доброчинник
ДОБРОЧИ́ННИК, а, ч.
Те саме, що доброчи́нець.
Довгий час Корнилій перебував у темряві недовір'я й поганства, але все ж творив добрі й благочестиві справи. Живучи серед розбещеності світу, був великим доброчинником (з газ.);
Доброчинники пообіцяли, що допоможуть постраждалим дітям відпочити цього літа на іспанському узбережжі (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- доброчинник — -а, ч. Те саме, що доброчинець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- доброчинник — див. Добрий Словник синонімів Вусика