1. Словник української мови у 20 томах

доброчинниця

ДОБРОЧИ́ННИЦЯ, і, ж.

Жін. до доброчи́нник.

Волинська доброчинниця Гальшка Острозька у своєму заповіті також не забула артистів: “Челяді, яка належить до церковних співаків, наділити по 90 злотих” (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доброчинниця — -і. Жін. до доброчинець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. доброчинниця — Доброчи́нниця, -ці; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)