1. Словник української мови у 20 томах

доброчинно

ДОБРОЧИ́ННО.

Присл. до доброчи́нний.

Анарх любив Хлоню, й на нього він завжди впливав доброчинно (М. Хвильовий);

Випрохала [дочка] натомість у батька дозвіл піти в черниці і разом із служницею своєю вступила в один монастир .. Там жили вони доброчинно і праведно ще багато років (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо);

“Враження від капрійської природи такі гармонійні і так доброчинно впливають на мою психіку, що я таки просто одужую,” – говорив М. Коцюбинський (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доброчинно — доброчи́нно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. доброчинно — Присл. до доброчинний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. доброчинно — Доброчи́нно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)