добрячок
ДОБРЯЧО́К, чка́, ч., розм.
Пестл. до добря́к.
– Ну й кум... Такий компанійський, з усіма запанібрата, простолюддя не цурається... Зверху жарти, анекдоти... корзини Шпачисі піддає... Добрячок (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- добрячок — див. Добрий Словник синонімів Вусика