добріхувати

ДОБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОБРЕХА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., що і без прям. дод., розм.

Розповідаючи що-небудь, додавати від себе якісь брехні.

– Хіба Юсуф не розповідав тобі? Це сталося не так давно, ніхто ще й добрехати не встиг (Р. Іваничук);

Вона хотiла ще щось добрехати, та я рушив геть (Р. Андріяшик).