довгокосий

ДОВГОКО́СИЙ, а, е.

З довгими косами.

Він жартував і з довгокосою Онисею, сміявся з неї (Д. Мордовець);

Я сіла на диван поруч із довгокосою білявкою з густо обведеними тушшю очима (Любко Дереш);

* Образно. У тьмяному світлі над ним [фонтанчиком] .. схилилася довгокоса плакуча верба (Яків Баш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me