довкруги
ДОВКРУГИ́, ДОВКРУ́Г, присл.
1. Те саме, що довко́ла 1.
Небо прозоре, місяць великий, червонавий, верби іскряться під інеєм, вітерець східний стриже долиною, місцями горять зорі .. І ні живої душі довкруги (У. Самчук);
Тарас мовчав. Довкруг була убогість і запустіння (Василь Шевчук).
2. у знач. прийм., з род. в. Те саме, що довко́ла 2.
Був це такий день чи година така, що й справді довкруг степів, по обріях, ніби з розлитого сяйва виразно проступали .. блакитні вежі Яновського (О. Гончар);
Молодесенька-молодесенька і струнка, як тополька. Личко розчервонілося, очі горіли, дві чорні-чорнющі коси літали довкруги неї... (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me