довкруги

ДОВКРУГИ́, ДОВКРУ́Г, присл.

1. Те саме, що довко́ла 1.

Небо прозоре, місяць великий, червонавий, верби іскряться під інеєм, вітерець східний стриже долиною, місцями горять зорі .. І ні живої душі довкруги (У. Самчук);

Тарас мовчав. Довкруг була убогість і запустіння (Василь Шевчук).

2. у знач. прийм., з род. в. Те саме, що довко́ла 2.

Був це такий день чи година така, що й справді довкруг степів, по обріях, ніби з розлитого сяйва виразно проступали .. блакитні вежі Яновського (О. Гончар);

Молодесенька-молодесенька і струнка, як тополька. Личко розчервонілося, очі горіли, дві чорні-чорнющі коси літали довкруги неї... (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довкруги — довкруги́ прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. довкруги — Довкола, навколо, довкіл, околяса, околясом Словник чужослів Павло Штепа
  3. довкруги — див. близько; навколо; скрізь Словник синонімів Вусика