довкруж

ДОВКРУ́Ж, присл.

1. Те саме, що довко́ла 1.

Пустив [Єндриховський] свою кобилку й повагом, наче на параді, дав коло на подвір'ї, поводячи довкруж довгим і чіпким поглядом (Б. Харчук);

Чого він так страшно дивиться, коли довкруж – такий чистий польовий простір і такі ясні блакитні бані вгорі небесні? (Є. Гуцало).

2. у знач. прийм., з род. в. Те саме, що довко́ла 2.

– На п'ять кілометрів довкруж водозабірних помп заборонять вносити добрива в ґрунт (Микита Чернявський);

Гіпатія бігла понад морем .. – тіло стало блаженно-легке, воно купалося в потоці пружного, ніжного повітря, .. і золота диво-коса вихрилася довкруж голови (О. Бердник).