дожинки

ДОЖИ́НКИ, ів, мн.

Те саме, що обжи́нки.

На нашій ниві справили дожинки, Щоб не лишилось нам ні колоска (Ю. Клен);

Одержані з минулих зажинків та дожинків [вінки з колосся] ще й зараз зберігаються в Чередниченковім кабінеті на чільному місці (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me