доконуватися
ДОКО́НУВАТИСЯ, ується, недок., ДОКОНА́ТИСЯ, а́ється, док., розм.
1. Здійснюватися, звершуватися і т. ін.
Розділ поезії від музики доконувався звільна, в міру того як чоловік винаходив різні музикальні інструменти (І. Франко);
Одного разу в дощ і вітер його опанувала божевільна певність, що саме в цю негоду, попри всяке сподівання, його намір доконається (В. Підмогильний).
2. тільки недок., рідко. Пас. до доко́нувати 2.
– А особливо прошу зауважити, – додав “сусід”, – що за сила в товаристві людей! Злученими силами чуда доконуються! (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me