1. Словник української мови у 20 томах

документик

ДОКУМЕ́НТИК, а, ч., ірон.

Те саме, що докуме́нт 1, 3.

Помиляється він, коли думає, що Рінкель лишить ці милі документики у своїй кімнаті (В. Винниченко);

– І хто це [розтрату] виявив? .. – .. Прибув ревізор. Тиждень, гадюка, у паперах копався, кожний документик перевірив, все до копійки підрахував (А. Шиян).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. документик — докуме́нтик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. документик — -а, ч. Зменш. до документ. Великий тлумачний словник сучасної мови