докінченість

ДОКІ́НЧЕНІСТЬ, ності, ж., рідко.

Абстр. ім. до докі́нчений 2.

Якби зірким спромігся оком ти В докінченості цілість охопити, То знав би, що прямуєш до мети, Яка у вічності буде світити (Ю. Клен).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me