докінченість
ДОКІ́НЧЕНІСТЬ, ності, ж., рідко.
Абстр. ім. до докі́нчений 2.
Якби зірким спромігся оком ти В докінченості цілість охопити, То знав би, що прямуєш до мети, Яка у вічності буде світити (Ю. Клен).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me