1. Словник української мови у 20 томах

докінчений

ДОКІ́НЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до докінчи́ти.

У початку другого місяця, хоч хати й не були ще докінчені, по них уже почали жити (А. Кащенко);

Поставивши останню крапку, він непевно підвівся й зітхнув – так, він був живий, а докінчена стаття, теж жива, купою лежала на столі (В. Підмогильний);

Франц запитав, чи показувати комусь вже докінчений фільм (Т. Прохасько);

// докі́нчено, безос. пред.

Сталося нечуване: зірвано, не докінчено собор, не прийнято найважливіших ухвал (П. Загребельний).

2. у знач. прикм. Те саме, що закі́нчений 2.

Це був докінчений тип бюрократа новітньої формації, який найпростішу справу вмів, видно, поховати під нагромадженням слів (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. докінчений — докі́нчений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. докінчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до докінчити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. докінчений — Докі́нчений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)