1. Словник української мови у 20 томах

доручатися

ДОРУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ДОРУЧИ́ТИСЯ, чу́ся, ру́чишся, док.

1. рідко. Покладаючись на кого-небудь, довірятися йому.

А тільки єдину кохав в собі думку: Якби хто пораяв тобі, Щоб ти свого серця ніяк не спиняла, А вся доручилась мені (з народної пісні).

2. тільки недок. Пас. до доруча́ти.

І за княгині Ольги, і за жони Ярополка Юлії ключі завжди доручались тільки їй, Пракседі (С. Скляренко);

Партизанові, що чимсь проштрафився, доручалося найважче завдання (М. Стельмах);

Здійснення обрядової служби, яка складалася з молінь, принесення жертв і ворожінь, доручалося жерцям (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доручатися — доруча́тися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. доручатися — -ається, недок., доручитися, -ручиться, док., рідко. Покладаючись на кого-небудь, довірятися йому. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. доручатися — ДОРУЧА́ТИСЯ, а́ється, недок., ДОРУЧИ́ТИСЯ, ру́читься, док., рідко. Покладаючись на кого-небудь, довірятися йому. А тільки єдину кохав в собі думку: Якби хто пораяв тобі, Щоб ти свого серця ніяк не спиняла, А вся доручилась мені (Пісні та романси.., II, 1956, 225). Словник української мови в 11 томах