доручитель

ДОРУЧИ́ТЕЛЬ, я, ч., фін.

Власник векселя, який доручає банкові здійснити операцію з інкасування векселя.

Доручитель підписує в присутності нотаріуса два примірники доручення, з яких перший залишається в нотаріальній конторі, а другий видається доручителю (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доручитель — -я, ч., фін. Власник векселя, який доручає банкові здійснити операцію з інкасування векселя. Великий тлумачний словник сучасної мови