достогибелі

ДОСТОГИ́БЕЛІ, присл., розм.

Дуже багато; сила-силенна.

– Пане, там небезпечно!.. – А що? – Вовків достогибелі (Панас Мирний);

– У людей вивільнилось достогибелі часу. Ми не знаємо, куди подітися, чим захопитися (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me