духотворчий
ДУХОТВО́РЧИЙ, а, е.
Який оживляє, створює духовні цінності, спрямований на розвиток духу.
Мова виконує важливі комунікативні, пізнавальні, оцінні та інші функції, це основа духотворчого життя народу, людства (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me