духотворчість

ДУХОТВО́РЧІСТЬ, чості, ж.

Абстр. ім. до духотво́рчий.

Для психології актуальним є і питання про те, як засвоєння соціальної та духовної спадщини сприяє саморозвитку, оволодінню прийомами духотворчості (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me