духотворчість
ДУХОТВО́РЧІСТЬ, чості, ж.
Абстр. ім. до духотво́рчий.
Для психології актуальним є і питання про те, як засвоєння соціальної та духовної спадщини сприяє саморозвитку, оволодінню прийомами духотворчості (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me