душогрійка

ДУШОГРІ́ЙКА, и, ж.

Старовинний жіночий одяг у вигляді короткої теплої кофти, перев. без рукавів.

На свята слобожанські жінки носили душогрійку (безрукавку), пошиту з кольорового ситцю або з шовкової тканини (з наук.-попул. літ.);

На Білопіллі (Сумщина) здавна жінки носили довгі сорочки. Поверх сорочки одягали сарафан, поверх сарафана – душогрійку – короткий і досить широкий одяг (з навч. літ.);

Традиційний одяг росіянок – сарафан, душогрійка, кокошник (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. душогрійка — -и, ж. 1》 Старовинний жіночий одяг у вигляді короткої теплої кофти без рукавів. 2》 Ватник, ватянка. Великий тлумачний словник сучасної мови