діамагнетик
ДІАМАГНЕ́ТИК, а, ч., фіз.
Речовина, якій власт. негативна магнітна сприйнятливість.
Ідеальний діамагнетик має магнітну сприйнятливість, яка дорівнює мінус одиниці, що приводить до виштовхування магнітного поля з речовини. Ідеальними діамагнетиками є надпровідники (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- діамагнетик — діамагне́тик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови