дізнавач

ДІЗНАВА́Ч, а́, ч., юр.

Той, хто проводить дізнання.

Дізнавач здійснює провадження у справі в межах своєї компетенції до передачі кримінальної справи прокуророві чи слідчому (з наук. літ.);

На відміну від слідчого дізнавач має меншу процесуальну самостійність. Його рішення потребують затвердження органом дізнання, а в окремих випадках – санкції прокурора (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дізнавач — -а, ч. Особа, що робить попереднє розслідування злочину. Великий тлумачний словник сучасної мови