егейці

ЕГЕ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. еге́єць, е́йця, ч.; еге́йка, и, ж.), іст.

У III–I тис. до н. е. населення міст на острові Крит і материкової Греції.

Крит завоювали ахейські племена греків, які асимілювалися з егейцями (з наук. літ.);

Егейці вели жваву торгівлю з країнами Близького Сходу та Єгипту, купуючи там деревину, метал і скляні вироби (з наук. літ.);

Ті, кого ми вважаємо істинними греками, лише дуже поступово переймали мореплавні традиції егейців – на це знадобилися цілі століття (з навч. літ.).