еге-гей

ЕГЕ-ГЕ́Й, виг., розм.

Те саме, що ей 1.

Почув [Ігор] мене і теж загукав: – Еге-гей, привіт! (з казки);

– Еге-ге-ей, Сулимо-о-о!.. – на все могутнє горло закричав Караїмович. – Ти чуєш мене, Сулимо? (В. Чемерис);

Їду поїздом я в горах: – Еге-гей! – кричу з вікна. – Еге-гей! – до мене хором Відгукнулася луна (із журн.).