екзистенціальний

ЕКЗИСТЕНЦІА́ЛЬНИЙ, а, е, філос.

1. Пов'язаний з екзистенціалізмом, характерний для нього.

Д. Чижевський, відзначаючи екзистенціальний характер української філософської думки та доводячи індивідуально-психічні особливості українського народу, закликає пізнавати й використовувати їх для самоусвідомлення та самоствердження (з наук. літ.);

Засновник Інституту геопоетики, шотландський письменник і невтомний мандрівник Кенет Вайт окреслив сферу дослідницьких інтересів у цій галузі межами екзистенціальної географії, відстоюючи ідеї духовної картографії, нового сприйняття життя (з наук. літ.);

Однією з провідних течій суспільної думки XX ст. була екзистенціальна філософія, що на перший план висунула ідею абсолютної унікальності людського буття (з навч. літ.).

2. Те саме, що екзистенці́йний.

Чи можна вважати, що позитивні і негативні вияви людського буття мають не лише соціальні, а й екзистенціальні передумови? (з наук. літ.);

Крайня, переломна екзистенціальна ситуація змушує людину до переродження (з наук. літ.);

Якщо закони сутнього є утаємниченими, то обов'язок споглядання – проголосити повернення до речей та людських доль у їх екзистенціальному зрізі (з наук. літ.);

Власне культурною, смисложиттєвою орієнтацією людини є індивідуальне самоствердження, екзистенціальна відкритість стосовно світу (з наук. літ.).