екзистенційно

ЕКЗИСТЕНЦІ́ЙНО, філос.

Присл. до екзистенці́йний.

Від початків організованого громадського життя українців у Новому світі їхнє самовідчуття було роздвоєним не тільки психологічно, але й екзистенційно (старий край – нова “батьківщина”) (з наук. літ.);

Істина витлумачується екзистенційно, як цілісна подія буття, що народжується у творчій взаємодії людини зі світом (з наук.-попул. літ.).