екситон
ЕКСИТО́Н, а, ч., фіз.
Квазічастинка, що відповідає збудженому стану системи електронів у напівпровідниках і діелектриках.
Теорія магнітних екситонів передбачає і пояснює експериментальні результати взаємодії антиферомагнетиків зі світлом у сильних магнітних полях (з наук. літ.);
Екситон був відкритий експериментально у 1951 р. (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- екситон — ексито́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- екситон — -у, ч., фіз. Збуджений стан системи електронів у напівпровідниках і діелектриках, пов'язаний з утворенням пари електрон – дірка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- екситон — ексито́н (від лат. excito – збуджую) збуджений стан системи електронів у напівпровідниках і діелектриках, пов’язаний з утворенням пари електрон – дірка. Словник іншомовних слів Мельничука