експресив

ЕКСПРЕСИ́В, а, ч., лінгв.

Слово або вислів, які, вказуючи на предмет, явище, ознаку, подію і т. ін., виражають почуття, переживання, емоції, психологічний стан мовця.

Конотацію експресивів, що є наслідком вербального відображення суб'єктивних намірів мовця, слід кваліфікувати як домінантну й первинну (з наук. літ.);

Індивідуальний стиль І. Драча втілюється в системі експресивних лексичних одиниць, серед яких чільне місце належить експресивам (з наук. літ.).