екстраверсія
ЕКСТРАВЕ́РСІЯ, ї, ж., псих.
Зосередження індивідом своїх переживань та інтересів на об'єктах зовнішнього світу, що зумовлює легкість у встановленні контактів з іншими особами; протилежне інтроверсія.
Переважній більшості народів притаманний змішаний тип психіки, де гармонійно поєднуються екстраверсія та інтроверсія з окремими спалахами то одного, то другого типу (з наук.-попул. літ.);
Слід досліджувати конкретні прояви і змістовну спрямованість інтроверсії та екстраверсії у значимих ситуаціях, а не формально встановлювати належність людини до того чи іншого типу (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- екстраверсія — екстраве́рсія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- екстраверсія — -ї, ж., псих. Тип установки, який виражається в орієнтації пізнавальної та практичної діяльності індивіда на об'єкти зовнішнього світу. Великий тлумачний словник сучасної мови