екстраполятор

ЕКСТРАПОЛЯ́ТОР, а, ч.

Аналоговий або цифровий обчислювальний пристрій у системах автоматичного управління, признач. для розв'язання диференціальних рівнянь, що описують поведінку керованого об'єкта.

За допомогою екстраполятора дискретний вхідний процес перетворюється на неперервний (з наук. літ.);

У класичній теорії керування відомий розв'язок задачі дискретизації неперервного об'єкта з екстраполятором нульового порядку на вході за допомогою ступінчасто-інваріантного перетворення (з наук. літ.).