1. Словник української мови у 20 томах

екіпірувальний

ЕКІПІРУВА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Признач. для екіпірування.

Різнокольорові куртки утворюють елегантний екіпірувальний ансамбль з однотонними штаньми (з газ.);

Екіпірувальне устаткування;

Екіпірувальний пункт.

2. Який здійснює екіпірування.

Провідники проходять інструктаж і одержують вказівки від начальника поїзда про приймання вагонів від працівників екіпірувальної бригади (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. екіпірувальний — екіпірува́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. екіпірувальний — -а, -е. Прикм. до екіпірування (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови