елонгація

ЕЛОНГА́ЦІЯ, ї, ж.

1. астр. Видима кутова віддаль планети від Сонця.

Ще давні астрономи зауважили, що Меркурій і Венера віддаляються від Сонця лише у деяких межах: Меркурій – на 17–27°, Венера – на 46–48°. Це їхня найбільша елонгація. Вони нібито коливаються поблизу Сонця (з навч. літ.);

// Найбільша віддаленість приполярної зірки від площини меридіана.

Елонгація приполярної зірки.

2. біол. Процес подовження, нарощування поліпептидного ланцюга; власне синтез білка.

Елонгація – одна із чотирьох фаз процесу трансляції (з наук. літ.);

Елонгація заснована на приєднанні нових амінокислот за допомогою пептидного зв'язку (з наук. літ.);

Елонгація РНК-полімерази через хроматин.