елюювання
ЕЛЮЮВА́ННЯ, я, с., хім.
Дія за знач. елююва́ти.
Час і порядок елюювання катіонів і аніонів визначається їх зарядом і розміром гідратованого іона (з наук. літ.);
Елюювання використовують у технологіях збагачення тонкодисперсного золота (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- елюювання — елююва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- елюювання — -я, с. Видалення речовин з хроматографічної колони відповідним розчинником. Великий тлумачний словник сучасної мови
- елюювання — елююва́ння, елю́ція (від лат. eluo – вимиваю) витягання речовин з хроматографічної колони (див. хроматографія) відповідним розчинником (елюентом). Словник іншомовних слів Мельничука