1. Словник української мови у 20 томах

елюент

ЕЛЮЕ́НТ, у, ч., хім.

Розчинник, що витісняє визначувані речовини з хроматографічної колони.

Елюенти ослаблюють сили адсорбції й виносять із потоком розчину індивідуальні речовини, які збираються в колекторі фракцій (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. елюент — -у, ч. Розчинник (промивна рідина), який вимиває визначувані речовини з хроматографічної колони. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. елюент — елюе́нт [від лат. eluens (eluentis) – вимиваючий] розчинник (промивна рідина), який витісняє визначувані речовини з хроматографічної колони (див. хроматографія). Словник іншомовних слів Мельничука